Мы все - Тело Христа,
Мы все - члены Его,
Так давайте же будем дружить,
Не ворчать, не завидовать, не враждовать,
Будем ближнего просто любить.
Представь себе, говорит голова:
"Мне не нравится быть головой,
Не хочу много думать, не хочу говорить,
А лучше я буду ногой".
А нога говорит:
"Я устала шагать,
Надоели мне кочки и пыль.
Буду лучше я глазом и буду моргать,
Ну зачем мне себя утруждать."
А рука скажет:
"Я не хочу вместе быть,
Потому что я не нога.
Мне так хочется, может быть, ухом побыть,
Я уж очень себе дорога".
Будь послушным Христу,
Не ворчи, не ропщи,
Все, что Бог повелел, выполняй.
Делый то, что доверено только тебе,
Божьей мудрости ты доверяй.
Только вместе мы тело одно во Христе,
Всей семьей сможем дружно мы жить.
Каждый сделает то, что он может вполне,
Ну, а главное, Бога любить.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
