Ти збирала гріхи – мов речі…
Мрієш сісти на потяг до раю.
Клунки звично муляють плечі.
Під черемхою сірий лягає,
А картатий – жарінь дому-пекла –
Спину й пальці остиглі гріє.
Язики вогненні примеркли –
Бо з небес опадають мрії...
2
Потяг райдужний в далеч прогув...
У відлунні – скорбота прощання.
Запізнилась!
Кахиче дід: «Був…
На сьогодні – до раю – останній».
На пероні стояти між лав?
Захолонуть у валянцях ноги.
Ти по колії в даль побрела –
В невідому захмарну дорогу.
Ледь остигнув тягар між цеглин.
З ним тепліше – в дорозі до раю.
Клунок сірий – зачмелений син –
«Мамо, гину. Вернися...» – благає.
Не зважаєш, вимолюєш путь!
Кружеляють байдужно сніжинки.
Чимчикуєш... А маки цвітуть...
А полями гримкочуть обжинки.
Косу клепле вусатий ратай.
Потяг
з колії
в небо
злітає!
Не розчахнеш едемські врата –
Чи полями ітимеш, чи плаєм.
3
Ти блукаєш, сердего, ще й досі?
Теплий клунок намулює плечі.
Осріблила зима злотокосся…
Віддалила від благості втеча.
Сходь із колії! Ген – Божий храм.
Син твій – безбач. Окраєць без солі.
Для святенниці колія в рай
Загинається в аспідне коло.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Заблудшие души. - Олег Хуснутдинов Написано после прочтения отвратных публикаций на сайте - материалов А.Храмова "Религиозная заслуга Ницше" и В.Богуславского "Всем религиозникам посвящается". Думаю, мы еще услышим о воинских подвигах, испытаниях, выпавших на долю разных лжеверующих, но каждый готовит свой путь страданий себе сам. Мы уже видели и жили в том государстве, которое рушило храмы веры православной, и уничтожало правых верою. Этому уже 2007 лет. Поэтому нас не удивишь ни ложью, ни ненавистью, ни скрежущей злобой и пеною у рта, все это и врачи наблюдают, и правые священники. Связанность и одержимость - болезнь страшная. Сначала они кричат - Я убью Учителя! Потом в страхе - только Он - над всеми и во всем, потом исчезают как мглистый туман...
Каждому по его вере и как можно больше благсоловений!
